Семеро заснулих

Коли всі кругом зрікалися віри, семеро ефеських парубків на порозі дійшлости були такі заскочені зрадою дорослих, що од струсу й смутку аж заснули. На двісті років. Потім прокинулися, щоб побачити, як віра стала рутиною, щоб оскаржити недовірків і показати, що мертві таки воскреснуть. І ось уже півтори тисячі років вони спочивають, дожидаючи Страшного суду, суду над тими, хто чуває.
А що ми чуємо: чи віра теперки, чи невіра настала? Якась колотнеча — праведним ліпше перебути її вві сні.