Тяжко бути нездарим поетом: перо — як той плуг у піску. Але молодими поетами цікавляться гарні панянки, просто кралі: він пише вірші, ах! І от пішла за ним одна. За ним, за нього пішла. Далі діти пішли. Й до школи, й далі.
Вона кохає його, кохається в поезії: як-же йому тяжко шкребти! Й діти вже знають смак закушеного пера. Віршів їм уже писати не треба, то таке, а от крильця якісь мамині по хаті шурхотять.
Бо він-же до тої книжки не від колгоспу, ні! Він кучерявий був — загадається, а гуси вже тільки шурх! Ну, який йому колгосп? А поети з його будуть — онуки там, чи як...
Вона кохає його, кохається в поезії: як-же йому тяжко шкребти! Й діти вже знають смак закушеного пера. Віршів їм уже писати не треба, то таке, а от крильця якісь мамині по хаті шурхотять.
Бо він-же до тої книжки не від колгоспу, ні! Він кучерявий був — загадається, а гуси вже тільки шурх! Ну, який йому колгосп? А поети з його будуть — онуки там, чи як...
Немає коментарів:
Дописати коментар