Енелові-ж дав на кабаку трохи не цілую гривняку

 Людям мила кострубата беззахисність перекладачева: воно дума, що їжак, а голки розгубило. Тепер тільки місяшної ночи дожидай, зоряної, ясної, — позбирати. Вже й підтоптане, а тямить мало — й як тільки живе?
А кругом тих мудрагелів — наче на мішанку сіяно. Не дають губів розтулити, а як устигнеш, то думають, що роззявив, — і ще натуркочуть сім мішків гречаної вовни. А цей слухає, повторює, як уміє, славний такий. Хай собі пасеться, на тобі гривню!