субота, 27 січня 2018 р.

Найдавніший самохід

 Дуже гарне слово "перевалок" замісць "провулка". Я так розумію, що перевалок  то такий провулок, що мало що провулює, бо йде нізвідки, нікуди й нікудою,  так собі перевалює. В самих  перевалках, звичайно, мало що є й мало хто там ходить. У нас, у Київі, колись таких було дуже багато й іще вони суть, попри шалене вшляхетнення столиці.
Так ото йду я нині таким перевалком і вздріваю гарного автомобіля. Марки не скажу, але дуже він мені сподобався: недосяжно дорогий, тьмяно-чорний, лискучо-сріблястий, самособоюнаповнений такий. Але ще наповнений він дядьком щасливим. Дядько в йому нічого не робить  бо що там робить?  просто сидить і мовчки проймається духом, вслухається в симфонію та гармонію.
А я, виходить, іду, минаю. Минаю й думаю: краса, але теж вона марна. Бо за двадцять років чи й менше, що з тої краси буде? Брухт. Навіть як-що дуже плекати того автомобіля, то буде з його ретро. А який найдавніший, найсамохідніший ретро-авто-мобіль? Та тож я пішки йду.

2 коментарі:

  1. Сергію, я мушу тебе розчарувати, дядько - водій, шофер, нічогоне робить бо чекає господаря, і впевнена - йому там нудно і жарко, бо він там проводить цілі дні.

    ВідповістиВидалити
  2. Надворі було холодно. А в тому перевалкові господареві робити нічого. А як-що є чого, то то вже загадка. Тому я не розчарований, а заинтриґований.

    ВідповістиВидалити