Серік ніхто не сміє нарікати, що його не читають. Бо сталася давно пожадана новина: вийшло друком аж "10 книг, написаних бездоганною українською мовою". Ту вістку приніс на своїх крилах (чи може в дзюбі) один український майданчик (site), що, з назви судячи, має розголос у певній усесьвітності.
Чи чуєте? "Бездоганною"? Ах, вірю я в десятковість: не було й крихти, аж тут - хлібина! Десятиріччями не було нічого мовно бездоганного, і ось маєш десятку - і не книжок, а книг. Майданчик, завваживши таку знахідку, скрушно хита головою: "На жаль, дійсно якісно написаних та перекладних книг не так вже й багато". Не так уже й багато? Таке скажете! Зовсім не було! Книжок не було, а вже томів in folio, правдивої ваги книг - шкода й казати! Все, знаєте, пишуть, але якось "дійсно якісно" чи що... Зате тепер цілих десять бездоганних книжок - і першотворів, і перекладів. Який подарунок книгогризам на Різдво! А мовознавцям? Нарешті вони знатимуть, яка ти, бездоганна вкраїнська мово, нездоланно красо!
Один бездоганний твір навіть "написаний не тією українською, до якої ми звикли: багато архаїзмів та діалектів втім не завадили внести цю книгу в список тих, що написані досконалою українською". Оце по моєму! Хоч і не бездоганна книжка з такою мовою, а все досконала. Правда ваша, товариство: багато маємо діялектів, ще й архаїзмів в тім. Звісно, мова автора анотації порушує питання про те, що саме людина з таким письмом уважала-б за мову без догани, але, цур і пек, не сікаймося до анотацій!
Є там і детектив із життя татуювальників, чиї "цікаві та несподівані повороти подій, динамічний та заплутаний сюжет, харизматичні персонажі не дадуть відкласти книгу в довгий ящик". Он як, не дадуть! І не даймо, бо довгий ящик для книжки - труна. А слово треба справді карбувати так, наче то - татуювання. Кому-ж і знати, як не татуювальникам!
Книжки справді, здається, дуже різні: бездоганні переклади, де перекладник, знавець чужої мови, майстерно вчить читача мови своєї (і перекладачевої, й читачевої); а поруч - живі, новенькі першотвори, де бездоганність уже не потребує посередника: ані перекладаря, а ні редактора.
І всі твори з дорогоцінним "почуттям коханням", але мудро потрапляють "застерегти від уникнення помилок". Отак, будьмо як досконалі, як і бездоганні, але не уникаймо помилок, а надто в "почутті коханні": біда мучить, біда учить!
Не знаю, як кому, а мені тої досконалости на десять років стане, бо занадто довго я її виглядав, аж очі заплакали від удивляння. Але тепер тузі край: вивчивши бездоганність, далі матимем тільки досконале.
Немає коментарів:
Дописати коментар