Чуже слово, як павич, зліта з невисокого неба, і рідні слова, ніби попелясті курочки, шанобливо розступаються перед прибульцем. Павич посидить трохи і тяжко злітає, щоб сісти недалечко. А попелясті курочки обступають насиджене місце і зачудовано озирають павичів послід.
Немає коментарів:
Дописати коментар