Чуже слово, як павич, зліта з невисокого неба, й рідні слова, ніби попелясті курочки, шанобливо розступаються перед прибульцем. Павич посидить трохи й тяжко злітає, щоб сісти недалечко. А попелясті курочки обступають насиджене місце й зачудовано озирають павичів послід.
Немає коментарів:
Дописати коментар