Коли матюкуваті загинають матюка, то вони в тих побажаннях і пропозиціях принаймні спираються на власний досьвід. Навіть коли лаються діти, вони покладаються на спробунок попередніх поколінь: умовно кажучи, так їх робили. До того, на таку лайку маєм поважний міжкультурний евфемізм — "москаля гонити".
А от чи може клясти той, хто не ходив під прокльоном? Тут у Великій Мережі зчаста когось виштурюють "горіти в пеклі". Але пекло, то таке місце, куди можна спровадити тільки себе. Й що-разу, як кажеш "до пекла", то даєш напрямок дальшому своєму рухові. А чи готовий? Воно-ж не зна, ні де, ні як.
Моя рада — облишити той клопіт, бо сказано: "Моя пімста й відплата буде того часу, як ноги їх хитати мутся; день бо погибелї їх близько, а що чекає їх, те вже постигає їх."
Моя рада — облишити той клопіт, бо сказано: "Моя пімста й відплата буде того часу, як ноги їх хитати мутся; день бо погибелї їх близько, а що чекає їх, те вже постигає їх."
Немає коментарів:
Дописати коментар