Питання тікати чи не тікати — то питання підмету чи додатку. Ми вже як слід намучилися з суб'єктністю й об'єктністю в історії: в перекладі на ангелянську виходить усе навпаки, бо суб'єкт там діє, а з об'єктом діється. Тому й кажу я, вслід за нашими клясиками: будьмо підметові! Українець крутить коливорота історії. Коливорот, баба, баран. Хто не хоче крутити барана, може їхати.
Звісно, то постанова особиста: чи витягати бабою відро з криниці історії. А що в тім відрі, чи довго крутити? Баба каже: та крути вже туди, де історія на тобі й закінчиться. Де ти ще ніби вкраїнець, а вже діти — чехи, словаки, канадці, американці (потрібне підкреслити, але чи потрібно?).
Баран крутить українцем, тягнучи відро з криниці історії. Треба тікати додаткові. Щоб на втіках стати підметом дуже короткого простого речення: "Василь умер."
Звісно, то постанова особиста: чи витягати бабою відро з криниці історії. А що в тім відрі, чи довго крутити? Баба каже: та крути вже туди, де історія на тобі й закінчиться. Де ти ще ніби вкраїнець, а вже діти — чехи, словаки, канадці, американці (потрібне підкреслити, але чи потрібно?).
Баран крутить українцем, тягнучи відро з криниці історії. Треба тікати додаткові. Щоб на втіках стати підметом дуже короткого простого речення: "Василь умер."
Немає коментарів:
Дописати коментар