Два дні з життя Шевченкового

 9-го березоля всі раптом як загукали: "ШЕВЧЕНКО!!! ШЕВЧЕНКО!!!" Неначе й справді щойно народився, й усі вже знають, що з його буде: геній, пророк, батько нації. Бідний Тарасій! Не буде йому з нами християнського спочинку.
А 10-ого вже тільки шептались поміждо собою, наче й справді в хаті смертенного. І стихло все — як умер хто знов.
Дарма, буде ще одинадцяте й цілий рік — нишком напоюватись, пересякати...