Ой, людоньки, як-же я теперки розумію Сковороду! Теперішніми часами жив собі та й жив, так уже тішився, що зробився своїм власним одночасником, і раптом забажалося в Петрівку мерзлого, примандюрилося, бач, погомоніти з Верґілієм там, з Горацієм...
Але-ж латини ні аз, ні буки не знаю. Вчили, вчили дурня, а далі Европи ХVIII ст. — ні тпру, ні ну. А те ХVIII ст. що? Шапкою докинути! Знехотя згадаєш і сьогочасне — от і почнеться веремія!
Розумію я Сковороду, та не розумію його розмовників. Питання чую, а відповідів — ніяк. Видно й хати, та далеко чухрати...
Але-ж латини ні аз, ні буки не знаю. Вчили, вчили дурня, а далі Европи ХVIII ст. — ні тпру, ні ну. А те ХVIII ст. що? Шапкою докинути! Знехотя згадаєш і сьогочасне — от і почнеться веремія!
Розумію я Сковороду, та не розумію його розмовників. Питання чую, а відповідів — ніяк. Видно й хати, та далеко чухрати...
Немає коментарів:
Дописати коментар