Якось іду повз ріг Банківської й Институтської. Бачу копицю заперечників за проводом якогось бодрака. Дійові особи: запальна памолодь і зморений працею старший вік. У руках ті протестанти мають ополисте полотнище з циклопічною парсуною судді: "Вимагаємо відставки судді Судденко!". Те саме час від часу й вигукують обачно.
Підступаюсь до реґента того незгідного хору:
— А що, суддя — то пані?
— Вы же видите, что мужик, — вон усы какие!
— Ну, то годилося відзволяти Судденка, а не Судденко. Чим Судденко винна?
— От бачите! Осьвіта в нас яка! Відмінювання не знаєм. Треба виходити на протестацію!
Підступаюсь до реґента того незгідного хору:
— А що, суддя — то пані?
— Вы же видите, что мужик, — вон усы какие!
— Ну, то годилося відзволяти Судденка, а не Судденко. Чим Судденко винна?
— От бачите! Осьвіта в нас яка! Відмінювання не знаєм. Треба виходити на протестацію!
Немає коментарів:
Дописати коментар