Вже всімнадцяте на Сергія кидаюся від сну рано-пораненьку й, хоч-би як рано збудився, дожидає вже мене жінчин подарунок на іменини. Подарунок усе той самий, але має чарівну питомість оновлюватися й розвиватися.
Її звуть Серафима, через неї я вже сімнадцять років не дістаю инчого подарунка на іменини, все поглинається днем народження. Намагаюся розгорнути пакунок, колись — завинятко, а тепер — звій, але те, що в ньому, так просто не дається до рук. Несподіванка, але ще довго її сподіватися. Аби дожить...
Її звуть Серафима, через неї я вже сімнадцять років не дістаю инчого подарунка на іменини, все поглинається днем народження. Намагаюся розгорнути пакунок, колись — завинятко, а тепер — звій, але те, що в ньому, так просто не дається до рук. Несподіванка, але ще довго її сподіватися. Аби дожить...
Немає коментарів:
Дописати коментар