Якось, пригадую, з важливим клієнтом був присутній на семінарі з передовицтва-лідерства, призначеного для вищого фірмового проводу. Серед неминучих дисциплін — самонавіювання. Ясно-ж: перше ніж навієш ближньому, треба самому стати Вієм, навіяти собі, що сьмієш віяти.
Тренер з автотренінґу показував власного сина-шестилітка. Київський малий на плівці запевняв себе, що має найліпших батьків, їсть найсмашніщу їжу, сам красень і розумашка. Щасливий тренер і батько, бачивши мене "з самим", підійшов і запитався:
— Чи до смаку вам моя техніка?
— Не знаю, що й сказати: сам я що-вечора й що-рана молитовно, палючими, сьвятими словами кажу собі, що гіршого за мене немає на сьвіті.
Тренер з автотренінґу показував власного сина-шестилітка. Київський малий на плівці запевняв себе, що має найліпших батьків, їсть найсмашніщу їжу, сам красень і розумашка. Щасливий тренер і батько, бачивши мене "з самим", підійшов і запитався:
— Чи до смаку вам моя техніка?
— Не знаю, що й сказати: сам я що-вечора й що-рана молитовно, палючими, сьвятими словами кажу собі, що гіршого за мене немає на сьвіті.
Немає коментарів:
Дописати коментар