Поки вона ще не дошкутильгала до нас, намагаюся уявити ту марюку — азійську синю деревляну коняку (бо її, бач, рік). Збожеволіти можна від самої гадки, що ваготить на душі. Це — як сучасне мистецтво: нічого не зрозуміло, проте все ясно. А люде тішаться! Ну, дай Боже...
Немає коментарів:
Дописати коментар