Колись завітав був до нотаря, пробачте, нотаріюса. Склавши потрібну мені й непотрібну сьвітові папірчину, та пані запитала, як звичайне в нотарів, чи не вбачаю якої помилки. Звісно-ж, малося на увазі, чи правильно записані моє прізвище, день і рік народження, адреса, то-що. Але я, замріяний, навіть не спробував виправити князівське "Володимирович" на людське "Володимирів". Натомісць заходився направляти помилки в українській мові. Помилки трапились, і були вони визнавані ще старою україно-радянською школою, а не ті, що накидалися новітніми моїми забаганками.
Пані нагло обурилися, ніби сказилися:
— А де Ви вчилися?
Це питання було, як ляпас, воно не передбачало відповіди: ясно-ж, що лобур ніде не вчився, а як учився, то не там, де треба.
— А я вчилася... — і щиро сказала, де. Розумна — аж страшно!
От вам ваша різниця між знаннями й информацією, між тим, чого ти вчився, й де ти вчився, як-що пишеш, скажімо, "вчився прав-у". От і джерел безліч, до кожного припадаєш, а хати ніщо не держиться. А може в тій хаті ніколи й не сьвітилося, й не палилося. Хтозна... Але адреса-ж єсть! І бомага на хату...
Пані нагло обурилися, ніби сказилися:
— А де Ви вчилися?
Це питання було, як ляпас, воно не передбачало відповіди: ясно-ж, що лобур ніде не вчився, а як учився, то не там, де треба.
— А я вчилася... — і щиро сказала, де. Розумна — аж страшно!
От вам ваша різниця між знаннями й информацією, між тим, чого ти вчився, й де ти вчився, як-що пишеш, скажімо, "вчився прав-у". От і джерел безліч, до кожного припадаєш, а хати ніщо не держиться. А може в тій хаті ніколи й не сьвітилося, й не палилося. Хтозна... Але адреса-ж єсть! І бомага на хату...
Немає коментарів:
Дописати коментар