У своїй праці "Древняя Русь и Великая Степь" Лев Ґумільов має розділ 140 під назвою "Ещё одна точка зрения". Тут першим стоїть Микола Костомаров, "считавший украинский народ если не вечным, то очень древним и всегда не похожим на великороссов.". Далі погляди Костомарова "нашли последователей среди украинских националистов, например М.С.Грушевского и др.". Але "120 лет спустя этот воинствующий провинциализм представляется несерьезным.". Видатний московський історіософ твердить, і далі намагається довести, що не Степ здолав Ліс, то-б-то Київські Діброви, а згризли те все підступні пні европейської цивілізації. Кочівники й пальцем не кивнули, — а вже покотилася лавина, розвалилася руїна. На превеликий — звісно, для Ґумільова — жаль, і де-які пізніші дієписці вперто трималися старожитнього дуренства: "Вот что дает гипноз предвзятых мнений.".
Для пасійонарного вкраїнця, чи то лісовика, чи то степовика, нічого милішого бути не може за схожу на вічність стародавність власного народу, бо так, і тільки так, затятість провінціялізму обертається на завзятість центризму. Ми були й на возі, й під возом, мали Чорний ліс і Врадіївську Хліборобську республіку, — тому гаразд усьвідомлюємо, відчуваючи й дотепер, те, що дає гіпноза упередніх думок, і передсуд, що царював "і над самим побутом руським". Дуже вже ми різні.
Для пасійонарного вкраїнця, чи то лісовика, чи то степовика, нічого милішого бути не може за схожу на вічність стародавність власного народу, бо так, і тільки так, затятість провінціялізму обертається на завзятість центризму. Ми були й на возі, й під возом, мали Чорний ліс і Врадіївську Хліборобську республіку, — тому гаразд усьвідомлюємо, відчуваючи й дотепер, те, що дає гіпноза упередніх думок, і передсуд, що царював "і над самим побутом руським". Дуже вже ми різні.
Немає коментарів:
Дописати коментар