Далеко від вогнів і голосів

Мойсей намучився зо своїми, поки завів їх у пустелю, поки водив їх пустелею, але таки вивів. Ми теж мали своїх пророків, але завсіди, з превеликим рипом немащених паровиць зайшовши в пустелю, примудрювалися розминутися з тими вістунами, лишити їх там, де були. А самі вертали знайомою тропою на Єгипет.
Митрополит Іларіон — неканонічний, Іван Огієнко — небезпомильний. Бо жив тяжкою добою, неканонічною й геть чисто помилковою. Тепер уже маєм і канонічних, і безпомильних, а Іларіона проскочили, а Огієнка проминули. І таких у нас — цілий курінь, дошками можна всі вікна в Київі позабивати. Щоб бачили й пам'ятали. Дощок подостатком, а людей нема.
Немає пророка в своєму краю, хай-би був хоч у своїй родині. Але й сюди гаряче, й туди боляче. Дитина, що до батькової кобзи озивається балалайкою, — чия то квітка? Не нашої клюмби...
Як християнин я розумію, що Мойсей і мене вивів, але як українець — і досі блукаю. Далеко від вогнів і голосів...