Навзаводництво дає змагальність, сприяє розвиткові, тому його високо, вчено прозвали конкуренцією. Але воно суперництво, а суперники знають, що це таке: сидиш собі, нишком їси — аж раптом надбігає ручий конкурент і рішуче відпихає від миски. А ти дивишся збоку: дак зовсім воно не тямить поводження в товаристві! Плямкає, плюється добрим харчем, розмахує руками, ще й, до того, спитується перекричати всіх своїм набитим ротом. Ну стемнісінький тобі доктор Франко на львівській учті! Дак а вчености Франкової й сліду нема, а наше діло — таки ніби вчене. От тобі й завелися в вогкому й пустилися навзаводи, навперебій, навпереваги. То й що з того, що знаєш стільки конкурентних слів? Їсти аж-аж кортить, навіть і після гидких образів, малюнків і картин нечистого конкурентового бенькетування.
Немає коментарів:
Дописати коментар