Нині ходив до церкви. Прийшла божевільна — такі бувають церковні: дуже пещена, гарна, хоч і немолода, добірно вбрана. Ввесь час плакала, кричала на всю службу, що має горе. Причепилася до п'янички-мандрьохи, вхопила за комір, щоб вивести геть. Иньша парахвіянка, постійна, т'але якась не така, чи то п'яничкувата, чи то бурлакувата, чи просто трохи злидня, впевнено гукнула: не трогай! І зразу з другого кутка відгукнулося вже цілком звичайне: не трогай! Шалениця зразу вщухла, й сама, спершу покірна виводові, злиденна п'яниця запротестувала.
А я собі думаю: чого саме "не трогай"? Чого не крикнути "не займай", "не руш", "не чіпай"? Чи хоч "не торкай" або й "не торгай"? Ні, таки остаточне московське "не трогай" — аж у гени проросло.
Немає коментарів:
Дописати коментар