Сидю на березі вічної ріки й назираю простих, як пліточки, й так само жвавих, сріблястих на сонці, гадоньок. А голові так легко, ніби й вона ватяна хмаринка, що зветься в нас баранцем. А той баранець і думки-гадоньки не має, хіба те, що за водою так весело плине.
Немає коментарів:
Дописати коментар