Яка щаслива настало доба: можна геть не читати книжок і легко разом із тим видаватися на осьвіченого, обізнаного, обтесаного. Не псуючи очей, не виплакуючи їх над несподіваною дорогою істиною! Очі, навпаки, з сухою певністю дивляться на екран, ніби виводячи на орбіту мудрі зорелети й далі випроваджуючи їх-же в далеку-далеку, дуже вже потрібну путь.
А читачі тим часом тицяються одне в одного, як сліпці, й із гуготом зароняють непотрібні, невідомі грубезні томи.
Немає коментарів:
Дописати коментар