Усеїсти

 Їх іще можна прозивати по вченому "омнеїсти". Т'але не плутати з омністами (по моєму омнистими), бо ці останні вірять у все. Так само, як я, грішний, вірю всім, а найпаче отим усезагальникам, що загально все знають. Всевіди-всезнавці й справді ще трапляються межи людьми, їх по вченому величають ерудитами, та їх мало таких, і вірити їм не треба. Й слухати не треба бо їм самим ні віри, ні слухання не потрібно, а тільки отих уже знаннів. Ніхто не любить ерудитів: з ними просто не цікаво.

Не такі всеїсти: вони змусять вас їсти все, що знають. Таких стає де-далі, то все більш. Вони, однаковісінько певні себе, трапляються повсюди: серед перевчених і малограмотних, письменних і нечитайлів, дурних і хитрих, багатих і вбогих. З них давно вже склався-б окремий народ з правом потребувати свеї державности, т'але, на щастя, вони не визнають одне одного, то вже не здобудуть права на самовизначення.

Всезнайко змушений жити, як, власне, й ми з вами, серед решти людей-ідійотів. Я коли бачу пана-всезная, перед усього шанобливо зізнаюся, що сам ізвкував вік, так нічого не навчившись, не опанувавши й не пізнавши. Правдивого омнеїстого така сповідь од незнайомця, а ні трохи не бентежить і не дивує. Він теж вірить — на свій усезагальний копил. Можна подавати на розгляд будь-які питання — зразу на все готова гостра, дотепна, тільки трішечки зверхня (ну, ясно!) й насьмішкувата відповідь. Годиться лиш утримуватися від розмов про щось тобі ніби знане, щоб по дурному не дратуватися.

Й отак упевнено передовий загін омнеїстих-усеїстих веде велику Вкраїну, а за нею й маленьке людство назустріч штучному интелектові. Начувайтеся, вчені машини — справжнього чоловіка вам ніколи не переплюнути!