Кому, як не нам, знати силу пустоти: ніби пустотлива, вона легко забирає міць над ким і чим. Ніхто не говорить за пустоту, ніхто не чує пустоти, а вона собі грізно кричить і гучить із своєї головокрутної вишині. Й боги з трохи ще вищої своєї гори, здається, рясно обсипають квітами своє ротате дитя. Далі буде — не дурно-ж воно так, не даремно, не марно. А тільки поки пусто, тихо та хмарно.
Немає коментарів:
Дописати коментар