Я здебільша пишу причти, навіть тоді, коли компоную щось од першої особи. А тут — бувальщина. Дівчинці наснився сон. Уві сні подружка оберталася то чортиком, а то знов собою. Й отут іще підбіг собачка (вві снах означає друга) й укусив. Наступного дня люба подружка подарувала дівчинці цяцькового чортика. Потім иньша товаришка підбігла й зненацька грайливо вкусила.
В чому сила тої байки? Ось-же маємо пророчий сон. Він цілком справдився, т'але вийшла сута дурниця. На віщо була та пересторога про дріб'язок? Які ми, такі й наші вісті. Нам пригоджуються пригоди нашого закрою, нашого малого копила. То й що з того, що дрібна нашого міра? Пророчий вітер віє, де хоче.
Немає коментарів:
Дописати коментар