Мова має сказати своїм голосом, мова має вимовити своє слово. І ось вона виходить на передній кін, така наша, в сніжистобілому трикорті, врочисто розтуляє рота — й одразу з чорного дзеркала власне кону виринає, мов водяна змія, темна рука з долонею й затуляє, як щось своє, темряві вуста.
І враз із спокійної, впевненої ар'єрсценічної глибіни долинає чужий, добре постановлений голос, гарний, як антрацитовий оксамит.
І тільки вкраїнські очі все націляються в залю, як наладована дубельтівка.
Немає коментарів:
Дописати коментар