Шкода, що родини не оголошують дехволтів — іще в нас не за звичай. Дуже статечно й шляхетно було-б — от хоч і для нашого посімейства: я дуже схожий на гарного дядька, хоч і на директора кумпанії призначай чи президента, голос маю принадний, мову виразну, вкраїнську таку, що аж-аж-аж. Сам із себе буду ошатний, порядний буду. Отак скликав-би широку громаду, підвівся посеред гробової тиші й урочисто оголосив:
— Шановне панство, в нас дехволт!
А сім'яни солідно, з пишним, високим смутком покивують головами: так-таки так.
— Тому, на превеликий жаль, наша родина змушена припинити виплати за комірне, за науку, за переїзд і забезпеку. Всі позики просимо вважати за невиплатні. Всі кошти від ліквідації нашого підприємства дамо на гуманітарну допомогу членам управи, найперше на харчування. Вірмо, що всі ці заходи — тимчасові. Сподіваймося, що настане день, коли ми зможемо з радістю поновити продуктивний чин.
Шанобливі оплески, оксамитові вигуки "браво!". Страшно, але гарно-ж!
Немає коментарів:
Дописати коментар