Дуже пригадується як колись, не так і давно, ще за мого віку, очитані попихали неочитаними: "А ти читав:?!" І показує на пальцях п'ять "сьвятих" книжок чи десять — на дві руці. Дале-Бі, зачитували ті книжки, просто крали, ховали в бібліотеках, щоб ніхто не читав, а тільки я. О, таємне знання, о, містерія пошуку-подоріжжя!
А теперки підіть, похваліться, що ви щось там читали. Ну то й що, кумеднику?! А я, летячи до Парижу, свого посадкового квитка перечитував. Ба більше, неочитані вже зацитькують читаченьків: сторінки гортати — не ділом махати. Як уже звик джуґлити щось писане, то бери таке, щоб ні знати, ні пам'ятати. Й сиди собі п'яний, німий, повний по вінця туманом.
Переломова зміна — теє-то, як його — менталітету.
Немає коментарів:
Дописати коментар