Олив'яно й циново

Скластися грошей по сорок щось не випадає: купило таке тупе, що й витягати сором. І налинула ностальґія за шинками: у хаті чи на дворі, поки не бачать ні діти, ні жінка, вхопиш, що в руку потрапиться, і вже несеш шинкареві закладати. Шапку знімеш, кожуха скинеш, просто розпережешся — й далі собі гуляєш. А на похмілля продаси щось і знов до шинкаря. А тепер що, куме? Що продавати? Миски та ложки? Рябу телицю? Нікому не треба, та й шинка нема. А в крамниці таки грошів'я правлять, а те грошаччя родина попроїдала. От і сидимо олив'яно й циново тверезі, як сичі-маняки.