Людям посьміх

У Пелема Ґренвіля Вудгауза отой його повсюдний, суцільний гумор дуже схожий на вкраїнський народній у переказі якогось очитаного Квітки-Основ'яненка. Річ змальовання, сюжет не мають аж такого значіння: просто письменник готовою, здоровою мовою доторкається до всього навкруги, навіть омацки, й робиться сьвіт кумедним, веселим, ще й з якимись лукавими пов'язями з ангелянських своїх Драгоманова чи Павлика.

Але на те треба мати та знати мову — і вухом, і з книжки доброї. В нас на тимчасовім безлюдді наважуються сьмішити тільки жалю гідною мішанкою, сподіваючись, що мудрий читаченько братиме на поглум уже-ж не тебе, а нещасну свою рідну говірку.