Мілкий Стікс

 Вірю стародавнім хінцям, що сірий сирець — первісна матерія, природній стан. Бо де тільки не гляну — скрізь уздріваю течиво сірого сирцю. Барви, згуки, назви барвисті та гучні ніде не приховають звичайного сирцю сірого. Я й сам народився не берегах сірого Сирця. Ще малим задивлявся в його попелисті, ніби від спаленого на цегельні сьвіту, тихі води. Бо чого колотитися? Ото був мій Стікс, бо на тому березі манячило щось таке чи то геть заборонене, чи то геть неживе. То й що, що мілко? На що Стіксові глибінь? У йому-ж і потопельник не тоне вже, а човником пливе...