Не хапайся дурниці

 Між ученими йде, що Генрі Джеймс зразу писав не вимазуючи. Й не писав, властиво, а проказував. Потім уже щось трохи перекреслював у диктурі, але то так, про око, щоб не дуже перед людьми пишатися. Це означа, що в його в думці готові стояли ті словесні палати з високими склепіннями. Треба так намагатися — пізно, але треба. Бо кругом усі поперед одного хапаються якоїсь бурсацької гутірки, коли хочуть красно сказати. Це все кипить од повноти сьогочасности в дірявому казані минущости. І всю піч позаливали невідомо чим. А та піч навіть іще й не в хаті стоїть, а в полі. Легкі, стрункі палаци, зелені водолазькі кахлі — то все далеке степове марево, що тверезий чоловік тільки перехреститься та й у землю гляне.