Пригадую своє київське дитинство за СССР. Підступається до мене парубчук із дуже простим українським прізвищем (звісно, онук колгоспників, син сільських перехідців) і лукавенько так іспитує:
— Ти украинскій харашо знаіш?
— Так, учуся-ж у школі вкраїнській...
— А можиш пірівісті "На меня в лѣсу напала голодовка"?
— Чого це раптом?
— А-а-а! Ні можиш!
— Ну... мене в лісі напав голод...
— Ні голат, а галадофка!
— ...
— Будіт "На мене в лісі напала гола дівка", от как будіт!
І щасливий регіт, регіт без краю! Справді, дуже кумедна мова. А надто-ж стосовно до голодівки.
— Ти украинскій харашо знаіш?
— Так, учуся-ж у школі вкраїнській...
— А можиш пірівісті "На меня в лѣсу напала голодовка"?
— Чого це раптом?
— А-а-а! Ні можиш!
— Ну... мене в лісі напав голод...
— Ні голат, а галадофка!
— ...
— Будіт "На мене в лісі напала гола дівка", от как будіт!
І щасливий регіт, регіт без краю! Справді, дуже кумедна мова. А надто-ж стосовно до голодівки.
Немає коментарів:
Дописати коментар