Хто з тих щасливих, що ходили колись до небагатьох українських шкіл, не пригадують грізного покрику: "До дошки!" І ходили, а що-ж удієш? Мус великий чоловік. Тепер дізнаємося, що питомий український школярик із якоїсь, скажімо, Колеґії Ґалаґана не знав-би, на яку ступити. І не тому, що не готували лекцій. Просто не здогадалися-б, до якої дошки.
До жахливих уроків, і зурочених відмінників, суржикуватого двійошника додається ще одне відверто нешкільне слівце. Українські учні мали-б ходити до таблиці.
Школа в нас, кажуть, дуже вже консервативна: пильно заховує свої консервативи, презерванти і просто консерви совіцької традиції. Але треба робити анабіозу - хто не прокинеться, не нарікайте!
До жахливих уроків, і зурочених відмінників, суржикуватого двійошника додається ще одне відверто нешкільне слівце. Українські учні мали-б ходити до таблиці.
Школа в нас, кажуть, дуже вже консервативна: пильно заховує свої консервативи, презерванти і просто консерви совіцької традиції. Але треба робити анабіозу - хто не прокинеться, не нарікайте!
Немає коментарів:
Дописати коментар