По Андрусівськім мирі Андрусівський сьвіт настав. І досі не перестав. Нас ділять, нами наділяють. А ми, як та земля: мовчимо, лягаємо в межах.
Де те Андрусове? І далі під Москвою — бідні смоленці! 350 років мир і сьвіт. Скільки воєн перешуміло! Скільки затамувалося примирів! А в нас усе той самий Андрусівський мир. Скільки сьвітів перевернулося! А в нас усе той самий Андрусівський сьвіт.
Україна має собою ділитися, себе роздавати — сім хлібів та кілька рибок. А чи добре нас розжують, чи м'яко ковтнуть, чи гарно перетравлять? Чи на здоровля ми підем сьвітові Андрусівському?
Дарма, 350 років спожива — й шляк його не трафив із заходу, й грець не взяв зо сходу. Але й ми в Андрусівському кендюхові неспокійно лежимо — все повстати крадемося.
Нам на Андрусове доріженька пахне. Де раду радили, там раду дати слід. Уже по нашому.
А там і Менськ недалечко, а то ми все — Мінськ та Мінськ...
Де те Андрусове? І далі під Москвою — бідні смоленці! 350 років мир і сьвіт. Скільки воєн перешуміло! Скільки затамувалося примирів! А в нас усе той самий Андрусівський мир. Скільки сьвітів перевернулося! А в нас усе той самий Андрусівський сьвіт.
Україна має собою ділитися, себе роздавати — сім хлібів та кілька рибок. А чи добре нас розжують, чи м'яко ковтнуть, чи гарно перетравлять? Чи на здоровля ми підем сьвітові Андрусівському?
Дарма, 350 років спожива — й шляк його не трафив із заходу, й грець не взяв зо сходу. Але й ми в Андрусівському кендюхові неспокійно лежимо — все повстати крадемося.
Нам на Андрусове доріженька пахне. Де раду радили, там раду дати слід. Уже по нашому.
А там і Менськ недалечко, а то ми все — Мінськ та Мінськ...
Немає коментарів:
Дописати коментар