Ернест Гемінґвей у своїм романі "Прощавай, зброє!" з приводу війни й миру між европейськими (християнськими) народами міркує так: "It is in defeat that we become Christians." (Християнами нас робить поразка). І додає, вияснюючи: "I don't mean technically Christian. I mean like Our Lord." (Маю на увазі не хвормальне християнство. Йдеться за наслідування Господа нашого.)
У сьвятковому сьвіті переможців, де одні (мало-хто) справді перемогли, а решта мусить удавати звитяжців, християнами людей робить одчуття й переживання поразки. Христос був подоланий, по людськи цілковито й остаточно. Ганебно. Й воскрес у поразці.
Ми, вкраїнці, виросли на поразках, ми виховані на поразках. Як-би Пірр почув за наші перемоги, він назавсігди перестав-би вагатися й пішов у клясику Цезарем, навіть не Ганнібалом.
Але як-що наші поразки не зроблять нас християнами-переможцями, то муки наші марні. Ти бачиш Бога там, де ти знеміг: сам чи з рідними й вірними, з громадою чи цілим народом своїм. Инакше гнів буде злобою, а церква — патріярхатом.
Є обожнення в правді, бо в правді Бог. Там праведність, спасенність, сьвятість і справедливість.
У сьвятковому сьвіті переможців, де одні (мало-хто) справді перемогли, а решта мусить удавати звитяжців, християнами людей робить одчуття й переживання поразки. Христос був подоланий, по людськи цілковито й остаточно. Ганебно. Й воскрес у поразці.
Ми, вкраїнці, виросли на поразках, ми виховані на поразках. Як-би Пірр почув за наші перемоги, він назавсігди перестав-би вагатися й пішов у клясику Цезарем, навіть не Ганнібалом.
Але як-що наші поразки не зроблять нас християнами-переможцями, то муки наші марні. Ти бачиш Бога там, де ти знеміг: сам чи з рідними й вірними, з громадою чи цілим народом своїм. Инакше гнів буде злобою, а церква — патріярхатом.
Є обожнення в правді, бо в правді Бог. Там праведність, спасенність, сьвятість і справедливість.
Немає коментарів:
Дописати коментар