Фарисей має звичку до статечности, доброзвичайности, він звик поводитися пристойно. І в тій звичці забув сумніватися. Митарева незвичайність безсумнівна, але в цій безсумнівності й ключ до вічного сумніву порядної людини: а чи порядний я? Це щоб ми не раювали в сьвятенництві й не сподівалися раю в розбишацтві. Митар і фарисей — в одній причті, в одному серці. Вони — симфонія.
Немає коментарів:
Дописати коментар