Вареники з мнясом чогось завсігди викликають у мене підозру. Якісь вони мені неканонічні. Доброго мняса совіцькими часами не їдали ми ніколи: було воно тверде, жилувате, хрящувате, обросле якимось непоживним драглистим жиром; словом, було воно начисто таке, як життє наше тодішнє.
А вареники з мнясом однак теж були, саме вареники, а не вушки, й усе одно були вони смашні, їлися так, що аж за вухами лящало.
Але все-ж підозренні були їдцеві: чи не з того самого совіцького мняса малося бути їхній начинці? Тому соромливо натягали ті вареники біле скривало ріденької, як кисляк, сметани. Нещире то м'ясо, ой, нещире...
А вареники з мнясом однак теж були, саме вареники, а не вушки, й усе одно були вони смашні, їлися так, що аж за вухами лящало.
Але все-ж підозренні були їдцеві: чи не з того самого совіцького мняса малося бути їхній начинці? Тому соромливо натягали ті вареники біле скривало ріденької, як кисляк, сметани. Нещире то м'ясо, ой, нещире...
Немає коментарів:
Дописати коментар