Маломосковська змова

 Московські свого хову мовознавці поклали собі зосередитися на одній мові, тому легко пізнають її, рідну, хоч де почують, хай де побачать. І так вони дізналися, що так звана "українська мова" — то насправді один із найнепотрібніших, найзанедбаніших говорів мови великомосковської, навмисно спольщений де-якими недовченими, а тому зажартими маломосковськими навчителями. Чудасіюючи, ті навчителі вчинили змову проти людства, вибовтнувши до чистого одномовного окіяну свої хатні помиї. Бо говір щирий московський так перекалічено, що прості московці (не мовознавці) з його тільки сьміються чи й битися лізуть, бо гадають, що то кепкують із них.
Але найдивовижніше те, що оті краєві навчителі з півинтеліґентів примудрилися залучити до змови мільйонову масу хліборобів, і ті хлібороби століттями вперто тримаються свеї єретенної балачки. Чимало просьвічених селянських синів, а далі й доньок, доучувалося й суплікувало своїх земляків:
— Схаменіться, згадайте, що ви належите до великого й славного народу, покиньте свої байки, беріться до науки, щоб не калічити мови красного письменства московського!
Де-хто й послухає вельми культурних вістовців, але ще багато хто з упертих, як чумацькі воли, маломосковців держиться таки старосьвіцького забобону, хоч до ладу вже й не зна, як ото поправно собі мову перекручувати — дивина, та й годі!