Чи не виникає вам, як і мені, вражіння, що мусимо вчитися не "впродовж", а якось уподовж життя. Ну, ніби як ото "Ой іде чумак уздовж улицею", так і ми йдем уздовж життям і вчимося. Повільно так, як наші предки-чумаки. Не всі вони, ті предки наші, чумакували, т'але волами вивозитися вміли дуже так іспроквола. Бо куди похоплятися з тою наукою, що за хаповиця?
А так собі вздовж та вподовж. Бо ну не вшир-же вчитися й не, крий Боже, впоперек?
Немає коментарів:
Дописати коментар