Як звісно всім, у нашій мові незгурта питомих слів на "а", й усі вони якісь розділово-заперечні: а, або, але, ану, ат. Так ніби аж відцохнеться мовлянин од того несподіваного "а".Так і в чужих словах воно нашорошує: нам кажуть, приміром, що з нас автохтони, а ми не ймемо ні віри, ні довіри.
Й от іще Андрій не пішов за Олексою, Опанасом і рештою: не зробіився до кінця Ондрієм. Ану-ж, молоді, назвіть отакечки, намість вашого ориґінального": Давід, Марк і Нікіта з Дімою.
Немає коментарів:
Дописати коментар