В університеті, де я колись іздобував універсальну, раз і на все життя, а не "впродовж життя" осьвіту, до нас на літстудію приходив сам Іван Драч. І говорив приблизно так: "Я пробував достукатися до интилекту свого народу." Закарбувалося в пам'яті. Аж на скрижалях.
От і я собі пробую. Т'але, признаюсь по щирості, не без лукавства. Вони сьміливі були, шістесятники. Перестали тоді боятися. А ми полохливії... Я себе до років не прив'язую, бо й досі маю живий діялиний чин. До того, поки не визнаний.
Дак от, кажу, пробую, та не без лукавности: ану-ж прокинеться народній, устане, прийде відчинити й почне достукуватися до мого интелекту.
Немає коментарів:
Дописати коментар