"Читалася чудова стихира за сьвятого Акакія, що з неї я всяв таке: «Духъ не смущенъ и умъ чистъ». О щаслівіший за саме щастя той, хто забезпечив собі оцеє! Що є приємніше від душі, не стривоженої гидотою й ницими пристрастями?!" Дурномудрий помацав по душі — ніде ні духу не розуміє, ні розуму духу нема. Чисто! Й гадає собі: "Щасливий я, що я звуся не Акакій! Що до церкви не ходжу й стихир тих не слухаю. А без гріха та без лиха ніхто не живе — на те людина."
Немає коментарів:
Дописати коментар