"Не спускайся до крота, що в землю зарився. Скоро-но ненароком проривається на повітря — ох яке воно йому гидесне!" Занадто рано доводиться звикати до землі: саме пора ще політати чи бодай пострибати вистрибом, а вже того ґрунту повні руки й повні патинки. Й однаково пихкаєш що до землі носом, що носом до вітру. Цалинка дратується, не розуміє — й усе чіпляється всяким щурам на хвости.
Немає коментарів:
Дописати коментар