"Був-би дуже дурний хлібороб, коли-б тужив за тим, що на його ниві пшеничне стебло в серпні місяці почало сохнути й старіти, не вважаючи, що в малім зачиненім зерні сховалася й нова солома, що вона весною вийде назовні, а вічне й істинне своє пробуття невидимо зачинила в зерні." В зерні солома зачинена, а в соломі — зерно. Всі двері замкнені, та можна коло таких постояти й послухати: як шарудить солома, як кільчиться зерно. Мудрий хлібороб мудрий уже тим, що на все те не зважа, не мудрує. А хто не робить коло землі, має час і потребу постояти, послухати. Хлібини від того не виростуть, а все душі пожива.
Немає коментарів:
Дописати коментар