"Дуб, коли тінь одкида довжезну при заході сонця,
Хоч простяглася й без меж, дубом вона все-ж не є..."
Не відкидай тої тіни, дубе, бо вона — не ти. А вона-ж, оте не ти, на схилі віку знай собі довшає. А потім раз — і зникла вночі. То чи-ж і тебе не було, дубе? Ні, тіні не було. А був день і будеш ти.
Немає коментарів:
Дописати коментар