Вже давненько ми в мові не по шитому поремо й не по поротому шиємо. Й от сталося нарешті: я почув сакраментальне "ніхто не знав і ніхто не знала". Досі ніхто не знав, що воно ніхто не знала, а от... Цьому передувала заява про те, що "кожен зна й кожна знає". "— Хм —хмикнула Солоха, й усьмішка з лиця її спала". Бо-ж після того, як сказано, що кожен, як могла хоч якась кожна зостатися в боку, виметена з того знаття? Адже-ж кожне тямить, що кожен — то всі. Виходить, одначе, що не всі того можуть. Де-хто (й де-хта?) своїм богом пішов (і пішла) — і там двійця: він та вона. Й добре йому й їй, не відаючи, що за рогом причаїлося ще й воно.
Дуже добре, що кретинізм уже знято з реєстру медичних діягноз і виставлено натомісь на палітру, до широкої правди в малюванні, то вже ніхто не покривдиться за теє слово — ані кретини, ані кретинки. І ми не поглядатимем зизом, що вони повикручували мові рученьки-ніженьки, що повиймали лагідні очі.
Немає коментарів:
Дописати коментар