Ми довідуємося, що Сковорода вивчав курс хвилозопиї за арістотелевською традицією, в трьох частинах: раційональній — навчитися керувати діями свого розуму; натуральній — вивчити все, що істнує в природі; моральній — визначає вольовий чин і звичаї. Не вбачаю я в такій школі жадної хиби. Чом-же, коли мене силопихом оддавали "до дяка в науку", ніхто не поцікавився, що я хотів-би знати. А я сказав-би принагідно: дак арістотелевську традицію! Візьміть-но за ґудзя першого-кращого перехожого й запитаєте його, чи навчився він гаразд панувати над своїм розумом, чи знає природу, чи має волю до простої людської звичайности — чи знає попросту, що воно таке єсть? А ви? А я? Ні, не вчилися, ні, не знаємо. А кріпакувати в новітньої науки змушують уже довічно! Де там розум, де природа, де воля? Нічогісінько нема. І в нас нема — а дарма. Бо служити без тями, без волі, ненатурально, не хочеться й у найхитромудрішого панства.
Немає коментарів:
Дописати коментар