Мій улюблений, прахтично геніяльний поет Стельмах, добре тямлячи, що я чоловік скупо обдарований римами, з мого несьмілого поетичного глузду робить глуз. А з кипіння — випарює кпин. Йому сьмішки з моєї лемішки, а я виплакую ночі в подушку-подружку. Сум і дур.
Немає коментарів:
Дописати коментар