Наше поривання найперше пориває нас самих. Пориває до волі, то-б-то до неба, дає змогу поривати з землею, що з віком, де-далі, то все більше, вагою своєю змушує вважати на свою незаперечну речовинність, що до неї належить і наш тілесність. Але поки пориваєшся невидимою силою, поти видимі пута сьогосьвітности не можуть полонити тебе остаточно. З роками можна навчитися навіть лекш і дальш вилітати в вирій.
Немає коментарів:
Дописати коментар