Як ті посудини коло водограю, ми стоїмо. Роззявивши роти на джерельця — а ну-ж котре порсне водою! І на сусідів розглядаємося: хто тут повний, хто порожній? Чи мокре денце, чи пінява шийка. А чи глек ти ганчарський, чи келих венецький — на те тямущі не зважають. Рівність можлива тільки чи в по вінця повняві, чи до сухого порожнечі.
Немає коментарів:
Дописати коментар